Якщо ми спробуємо хоч на мить відволіктися від своїх життєвих клопотів і оглянутися довкола, важко оминути увагою тих людей, що опинилися у складній життєвій ситуації. На жаль,від них не застрахований ніхто: ні діти, ні дорослі. Коли в родині хтось хворий – це біда, а хворі діти – це справжня трагедія для всієї родини. Адже не секрет, що сьогодні хворіти – дорого. І добре, коли хтось простягне руку підтримки, не дасть упасти у відчай, допоможе морально і матеріально.

Як сигнал «SOS» сприйняли ми в своїй шкільній родині 10-А класу звістку про те, що необхідна термінова допомога однокласнику Горулько Олександру. Довгих і напружених більше 1,5 місяці лікування : реанімація, лікарняна палата , літри влитої крові, страшні слова: « Шанси 50 на 50»…

… Той січневий ранок вихідного дня розпочинався гарно: у рідному Токмаці випав сніжок, світило сонце.У кожного з нас є чимало товаришів, з якими ми веселимось на вихідних та просто весело та цікаво проводимо вільний час. Ось і Сашко з друзями вирішив піти до міської бібліотеки, де демонструються фільми для дітей, є можливість пограти в комп’ютерні ігри. Та хлопці не потрапили в тепле і затишне приміщення. Натомість опинились в покинутій,розваленій будівлі колишнього дитячого садка. Пустощі, небезпечні розваги привели до біди: наш Сашко зірвався з 2 поверху і впав на купу цегли. У вкрай тяжкому стані був доставлений до Токмацької лікарні. Час ішов на хвилини, адже транспортувати до Запоріжжя було неможливо: політравми,внутрішня кровотеча . І лікарі приймають відповідальне рішення, яке врятувало життя нашому учневі. На жаль , пошкоджену нирку довелось ампутувати.

Колектив нашої школи вкотре довів, що чужої біди не буває. Моральну і матеріальну допомогу надали батьки учнів класу,адміністрація школи, весь педагогічний колектив, технічні прцівники нашого закладу. Член батьківського комітету класу Фещенко Олександр Вікторович щодня навідував хлопця, радився з лікарями, підтримував батьків Олександра.Ми вдячні всім, хто словом і ділом допоміг Саші повернутись за шкільну парту. Слова особливої вдячності хочемо сказати батькам Дериведмідь Марійки, Аверіна Івана, Ісенко Софії, адже ці дітки принесли власні заощаджені кошти і попросии долучити їх до загальношкільної допомоги. 11 березня Саша приїхав до школи. Як завжди усміхнений, трішки ніяковіючи, він зразу включився у ритм життя класу, і тільки сумний погляд зболених очей ніби промовляє: «Бережімо одне одного, підтримуймо, дбаймо про власну безпеку, адже життя–це найцінніший дар».

Л.Квас, класний керівник; Є.Терновський, вихователь