В усіх дошкільних навчальних закладах рідної нашої України цими днями проходять традиційні випускні свята. Ці дні – святкові, радісні, веселі і сумні водночас. Зворушені батьки, схвильовані діти... Свято, коли діти прощаються з дитинством. От і настав той день, 22 травня 2015 року, якого чекали ми всі – і батьки, діти старшої групи «Сонечко» для дітей з вадами слуху разом зі своїми педагогами Вайло Наталією Вікторівною, Стришко Ніною Миколаївною, Демченко Лілією Анатолієвною та помічниками вихователя Каулько Тетяною Анатоліївною,Каулько Іраідою Миколаївною, Наконечною Тетяною Вікторівною, Ходіною Оленою Миколаївною – випускний у дитячому садку. Урочиста, яскрава зала, чарівні дівчатка у бальних сукнях, елегантні хлопчики в костюмах і краватках, схвильовані батьки та педагоги. На обличчях дітей усмішки. Вони так чекали та готувались до цього дня, чи не найвидатнішої події у їхньому житті. Під звуки музики і оплески батьків виходять самі винуватці торжества - випускники. І ось перші звуки прощального вальсу ….
Вихователі запросили дошкільнят у веселу подорож на кораблі до чудової омріяної Країни Знань. Майбутні школярики з задоволенням подорожували морями та океанами, побували на острові «Дитинство» де молодші дошкільнята привітали їх зі святом та подарували танок з іграшками, на пів-острові «Сміху та розваг» клоун Веселкін провів ігри та побажав щасливої подорожі, зустрілися нашим випускникам і пірати, які ніяк не хотіли відпускати їх до країни Знань. Після хвилювань діти потрапили на острів «Мрій і бажань». Майбутнє починається сьогодні – є такий вислів, воно грає веселкою , вабить, кличе та чекає . Разом з Ніною Миколаївною діти зазирнули в своє майбутнє. Всі присутні спостерігали, як діти один за одним , розповідали ким вони хочуть стати: Аріна мріє стати продавцем, Рома -будівельником, Слава- водієм, Аліна- перукарем, Ервін - кухарем , Рома лікарем . Дитинство – найбезтурботніший, щасливий час. Скільки разів, вже будучи дорослими, всі ми повертаємося подумки в дитинство і думаємо – який же це щасливий світ! Тож хочеться побажати, щоб у кожного сьогоднішнього малюка в неминучому дорослому житті обов'язково здійснилася дитяча мрія. На святі мали змогу висловити слова подяки і батьки майбутніх школяриків. Так, тато Остарков Михайло Володимирович від імені батьків зазначив, що в житті є речі, які ніколи не знецінюються, не тьмяніють, не забуваються. Це – Рідна Земля, Мамина Любов, Дитячий Садочок. Навіть через багато-багато років діти пам’ятатимуть і перші казочки, і прогулянки, і свята в садочку, і перші незграбні літери написані власноруч під дбайливим поглядом педагогів, і смачну кухню, і чисте подвір’я, і уроки музики… Зазначив, що кожен з батьків до самої глибини душі вдячний директору школи-інтернату Панченко Г.В. та всім працівникам школи-інтернату за невтомну працю. Подякував за любов до дітей , терпіння, за працю, побажав наснаги , міцних нервів, слухняних дітей, здоров’ячка, вдячних батьків та Божої ласки! Мами звернулися до своїх діточок з напутніми словами. Демченко Лілія Анатоліївна нагородила найактивніших батьків від колективу дошкільної групи та побажала їм і надалі бути такими ж активними , творчими і надалі . Весь зал слухав пісню «Присвята батькам» , зі сльозами на очах, яку виконала Вайло Наталія Вікторівна. Майбутні школярики виступили зі змістовною концертною програмою. Хвилюючі моменти не залишали байдужими ні батьків, ні гостей свята. Кожне слово, пісня, танець, кожен віршик випускника були пронизані любов’ю, вдячністю за роки, проведені у дитсадку. На завершення свята майбутнім школярам були вручені дипломи по закінчення дитячого садка та подарунок - книга, яка стане їм у пригоді під час навчання у школі.
Сумно прощатися дітям з дитячим садочком, що протягом кількох років слугував їм другою оселею, тут їм жилося затишно, весело і цікаво, тут вони підросли, подорослішали, багато чому навчилися. За цей час і діти, і вихователі здружилися та зріднилися, тепер їм важко розлучатися. Але попереду на майбутніх школярів чекає багато незвіданого та цікавого. Свято промайнуло швидко, а попереду у випускників та їхніх батьків відповідальний період – підготовка до школи. Успіхів вам, дітки, а батькам терпіння і мудрості!
23 травня 2015 року учні та батьки 3-А класу завітали на острів Хортиця, яка за багато років не втратила ні своєї краси, ні слави. Мальовнича природа острова, омита з обох боків водами синього Дніпра, досі зберегла свою первозданність. Озера з чистою прозорою водою, прадревні гранітові скелі, дубові ліси та заплавні луки, рідкісні рослини – все це багатство робить Хортицю унікальною пам’яткою.
По всій території дуже багато цікавих пам`яток. Наша подорож почалася з Історико-культурного комплексу „Запорозька Січ”. Це такий собі узагальнений образ козацької столиці, в якому представлено головні будівлі, притаманні Запорозьким Січам: церква, курені, будинок кошового отамана, канцелярія, військові скарбнички, школа, пушкарня. На передмісті: кузня, гончарня, шинок, «грецька хата», тощо.
Багато чого цікавого про часи козацької слави учні дізналися в Музеї історії запорозького козацтва. Екскурсовод розповіла, що в ньому зібрано понад 30тис. експонатів, які охоплюють історичний період від палеоліту до ХІХ ст. н. е. Учні побачили речі, якими користувались давні слов'яни: монети, жіночі прикраси, засоби праці, посуд, зброю. Переважна більшість експонатів знайдена саме на Хортиці. Це – кам’яні знаряддя праці, кераміка, зброя, якорі, фрагменти старовинних човнів, стовбур дуба, який був зрубаний кілька тисячоліть тому і майже 600 років пролежав на Дніпровському дні. Йому 8,5 тисяч років, а його вага становить майже 8 тон. Експозицію доповнюють три діорами. В діорамі присутні справжні військові предмети - міномет, міни, снаряди, і навіть німецька авіабомба. Перша з них - "Битва Святослава", розповість про останній героїчному бою великого князя у Дніпровських порогів у 972 році. Діорама "Військова рада на Січі" розповість про проведення козацького зібрання на січовий площі, і передасть атмосферу духу козацьких часів. Третя діорама - "Нічний штурм Запоріжжя в 1943 році". Дуже цікаво було побачити народний одяг, чудові вишивані сорочки, рушники, яскраву українську кераміку, вироби з дерева, наприклад меблі, або скриню з вирізаними орнаментами. Учні здивувалися, коли дізналися про тодішнє взуття, яке можна було одягати як на ліву так і на праву ногу. Козацькі шаблі, люльки, пістолети — все це хотілося хлопчикам потримати в руках. Дівчатка зачаровано роздивлялися жіночі прикраси.
Всі учні, батьки та педагоги були дуже задоволені екскурсією і відчули свій зв'язок з багатьма поколіннями людей, що жили упродовж століть на нашій рідній землі і створювали її красу. Всі на згадку про екскурсію купили сувеніри. Дякуємо працівникам музею за змістовну розповідь.
Друзі! Бережіть пам'ятки природи, бо це не лише минуле, а також наше майбутнє. Саме вони доносять до наших днів відгук далеких століть, що промайнули над нашою рідною землею.
$, 19.04.2024, 19:53
