Запалимо свічку, як образ скорботи,
Запалимо свічку, як оберіг,
Запалимо світло пошани й турботи
Для тих, хто побачити щастя не встиг

Історія багатостраждального українського народу перенасичена трагічними сторінками минулих століть. Проте є одна з них, яка ніколи з плином часу не буде поглинута мороком небуття. Це події Голодомору 1932-1933 рр., який смертельним вихором пройшовся по колись благодатних і родючих українських землях і викосив майже все живе на селі. Щороку у четверту суботу листопада Україна прихиляє коліна перед мільйонами жертв 1932-1933 років, перед тими страждальцями, могили яких розкидані по садках, балках, дворах, узбіччях доріг та на цвинтарях, де насипані великі могили або колективні. Минув 81 рік з часу тих трагічних подій , але серце й досі кровоточить, душа здригається від болю й сльози навертаються на очі від усвідомлення цієї жахливої трагедії.

Пам’яті мільйонів українських селян, які загинули мученицькою смертю від голоду, пам’яті українських сіл і хуторів, які щезли з лиця землі після найбільшої трагедії XX століття у КЗ «Кам’янська спецшкола-інтернат» ЗОР  присвячено виховні заходи: уроки пам’яті, інформаційні години, години спілкування, усні журнали. Учні читали поезії, розповідали про трагічні події років голодомору, переглядали і обговорювали відеофільми. Вихованці школи  мали змогу ще раз почути про трагічні факти загибелі людей, про ті страшні події великого голоду, задуматись над цією страшною трагедією нашого народу. Ці заходи були спрямовані на осмислення молоддю сьогодні жити так, щоб смерть  наших людей була виправдана  щасливою і  вільною долею нашого  народу  в незалежній державі. Учні запалили свічки пам’яті і скорботи загиблих під час геноциду українського народу. У знак глибокої скорботи і всенародного болю педагоги та учні  вшанували пам’ять померлих під час голодомору хвилиною мовчання. Ми не маємо права бути схожими на нелюдів, бо призначення людини  -нести Добро в цей світ.

О.С.Гонтарь,вихователь